"Светлый день Победы" - концертна програма до 69-ї річниці Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками

09.05.2014

Під час концерту до Дня Перемоги багато теплих рядків було сказано не лише учасникам Великої Вітчизняної війни, а й на адресу воїнів, які були учасниками бойових дій на території інших держав. На слайдах комп'ютерної презентації, яка традиційно супроводжує проведення виховних заходів, були представлені документальні фото, надані нашими воїнами-огульчанами. На сьогоднішній день Огульці пишаються ветеранами-афганцями Буцьким Юрієм, Буцьким Анатолієм, Певним Юрієм, Лісконогом Сергієм, Петлицею Станіславом, ветераном, який виконував інтернаціональний борг у Єгипті Петлицею Олександром Федоровичем, а також сумує за хлопцями, які не втрималися в боротьбі між життям і смертю, уже повернувшись з горнила афгансьої битви. Це Мироненко Анатолій, Вистороп Віталій, Цибульник Олексій та Свинар Юрій. Ці хлопці, можна сказали, лише почали жити - не встигли підняти на ноги дітей, не натішилися онуками, але Афганістан чорним рядном накрив їх обпалені душі у їх власних домівках.

"Огульцівська родина - наша батьківщина"

14.02.2014

Ти вічний біль, АфганістанТи – наш неспокій, І не злічить глибоких ран В борні жорстокій, І не злічить сліз матерів, дружин, дітей – Не всі вернулися сини із тих ночей…

Цими рядками відкрилася друга частина традиційного свята на Стрітення, проведеного 14.02.2014, присвячена воїнам-інтрнаціоналістам.

Звучить фонограма пісні "Уходим". На екрані відеоматеріал «Афганістан – ти серця мого біль».

- Шановні друзі! 2014 рік оголошено Роком учасників бойових дій на території інших держав. 15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів-інтернаціоналістів. Цей день назавжди залишиться для нас із вами затьмареним гіркотою втрат і осяяним сонцем виводу наших військ з Афганістану.

- Й сьогодні ми тут для того, щоб поклонитися нашим шановним землякам-афганцям – героям цієї страшної війни (кланяються). Нам дуже хочеться, щоб поезія, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан пройшли крізь ваші серця і ви зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі– це війна. І ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто недожив, недоспав, недокохав.

Пісня про Афганістан "Автомат и гитара" у виконанні Анатолія Маршали.

- Що ми знаємо про афганську війну? Про страшну, неоголошену війну, що розтяглася на довгих десять років.

- Про те, що готують введення обмеженого контингенту в Афганістан, звичайно, не знали. Але було передчуття чогось незвичайного. Нашим солдатам говорили, що вони виконують інтернаціональний обов’язок, тобто захищають братній народ. І вони вірили і думали, що дійсно продовжують подвиги і славу батьків і дідів, які виконували такі ж обов’язки в Іспанії, Угорщини, Чехії… На сьогодні відомо, що Радянський Союз у 20 столітті брав участь в 29 невідомих війнах.

- Брудна, підступна війна… За що, за які ідеали, за чию батьківщину, в ім’я якої мети загинули десятки тисяч юнаків? А як страшно, коли не хочеться помирати у 18-19 років, коли ще тільки починаєш жити.

- Ой, сини, наші соколи, хіба для смерті народили вас матері?!

Вірш «Очі туманить ядуча сльоза»

Очі туманить ядуча сльоза,
Руки скувала утома, Палить їй душу афганська гроза – Син не вернувся додому, В неї він був ясночолий, як світ, Сонячно так посміхався, Ще й двадцяти не було йому літ… Юним навік і зостався. Ясеночки! Синочки! Сини! Колосочки вкраїнського поля, Скільки ж вас не вернулось з війни? Скільки гибіє ще у неволі? … Роки летітимуть, мов журавлі, Та не полегшає втрата, Доки ходитиме по земліМати солдата.

- І невже можна забути оту згорьовану неньку, оту ранню сивину, оті виплакані сльози над «цинковими» хлопчаками, яких у Союз привозив «чорний тюльпан» . Дорогою ціною розплачувалися наші юнаки за все. А ціною було життя.

- З нашого села юнаки теж виконували свій інтернаціональний обов’язок чесно і героїчно. Всі хлопці повернулися додому.

- 25 років минуло з часу виведення радянських військ з Афганістану, а події в цій країні залишаються живим болем для всіх колишніх солдатів та офіцерів, що воювали на цій війні. Зараз наші ще молоді (а їм виповнилось по 45-50 літ) колишні воїни-афганці працюють у різних галузях народного господарства. Але у їх серцях живе те, суть чого, на щастя, не знає більшість із нас. У їхніх душах все ще живе війна.

- Доля подарувала нашим землякам можливість жити і трудитися, любити та підняти гіркий «третій тост». Ні, у них він не за любов, і не за жінок… У колишніх Афганців він – за полеглих.

Ту дорогу, з якої вертаються не всі,

Подолав я, дістався додому,

Та про те, чого смуток обсів,

Не розкажу, пробачте нікому.

Обмину у розмові гарячу добу,

Загалом розповім, як ішов я.

Так, між іншим, згадаю про місто Кабул.

(кожна згадка – окроплена кров’ю).

Прокидаюся з чорного сну,

Що ніяк не тікає із хати,

Видно, дорогу ту крізь війну

Вже довіку я буду долати. («Спогад» Іван Шкварко)

Пісня «Мне старушка одна на вокзале сказала» у виконанні Анатолія Маршали

- Згадувати про своє героїчне минуле хлопці не дуже люблять, але все ж таки хотілося б дещо дізнатися. Які ваші відчуття були, коли вперше потрапили на землю Афганістану?

Серед грозових буднів у вас все таки були і маленькі радощі. Нам би хотілося дізнатися, наприклад, як ви святкували свій день народження?

Який день для вас був найбільш радісним?

Своїми спогадами поділився воїн-"афганець" Буцький Юрій. Наприклад, одного разу на день народження йому і друзям зовсім нічого було їсти - так буває на війні. А один друг спеціально приберіг одну баночку "Згущенки" - так вона виявилася таким цінним подарунком, з яким друзі Юрія відмітили його день народження, та ще й приказували "Чото ти не народився раніше?" а вже наступного дня ситуація змінилася і налагодилася.

– Серед присутніх тут воєнів-інтернаціоналістів є людина, для якої слово «Єгипет» мало асоціюється зі словом «піраміда». Він у Єгипті проходив дійсну службу. Олександре Федоровичу, які відчуття у вас були, коли ви потрапили до Єгипту? Чи мали ви змогу погуляти по Каїру?

Відповідь Петлиці Олександра Федоровича про те, що це була прихована війна, і радянські солдати навіть носили єгипетську форму, а по Каїру, звичано, доводилось погуляти один раз на місяць.

- Дякуємо вам, шановні наші ветерани воїни-інтернаціоналісти! Прийміть від нашої огульцівської родини святкові короваї і квіти як символ шани і любові.

Слово має голова Валківської районної ради Юрій Дмитрович Яцина.

До свого виступу Яцина Юрій Дмитрович запросив долучитися і сільського голову Огульців Марусяка Анатолія Петровича для того, щоб разом привітати воїнів-інтернаціоналістів з 25-річчям виведення радянських військ з Афганістану і вручити їм пам'ятні медалі і Почесну грамоту.

- Боляче, коли у мирний час помирають колишні воїни, які пережили страхіття війни, вижили там, а зараз життя до них немилосердне. Давайте і ми зараз помовчимо зараз хоча б хвилину. За всіх.

- Встаньмо, постіймо хвилину, нехай у нас не заболять ноги, а тільки защемлять серця за тих, кого нема серед нас, хто лежить у землі, хто світить нам із небес, а може, із підбитим крилом ніяк не перелетить афганської гори.

Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих, кого убив Афганстан,

Чиї він душі зранив і скалічив

Хвилина мовчання

- Шановні наші воїни-інтернаціоналісти! Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати для вас останньою. Але вам випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки.

- Нехай же ніколи не знають війни ваші діти і внуки. Нехай усі живуть у мирі і злагоді, бо ми живемо і за тих, хто поліг у афганських ущелинах, хто залишився прикутий до інвалідного візка. Бо ми перед ними в боргу.

Фінальну пісню «Павшим» виконує Утінкова Тетяна

Кiлькiсть переглядiв: 319

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.