Арон Йосипович Копштейн — український поет довоєнної доби
До "Нової генерації" тягнувся літературний молодняк. Хочеться зупинитися на одному з прихильників цієї організації. Був це молодий поет років 17-18. Уже не пригадую, звідки він прибув: з Донбасу, чи з Одеси. Увесь чорний - в сажі та мазуті - їхав, очевидно, без білета, на тендері паровоза або на платформі з вугіллям. Блищали тільки великі розумні очі. Ошарпаний і схудлий, він справляв жалісливе враження.
Віктор Вер його запитав:
- Ти сьогодні що-небудь їв?
- Дурниці! - вигукнув хлопчина. - Два дні тому їв - все в порядку!
Та справа не в тому, що цей хлопчина міг не їсти днями і мати бадьорий настрій. Нас всіх здивувало те, що цей приблудний поет знав напам'ять всі кращі речі сучасних поетів, з російських Пастернака, Єсеніна, Маяковського, Асєєва, Сельвінського, багрицького, Тихонова, з українських - Тичини, Рильського, Семенка, Еллана, Сосюри, Бажана.
- Ну це все відомі імена. А от з менш відомих ви, чого доброго, й рядка не знаєте? - запитав я.
Схудлий поет ображено підвів на мене великі очі.
- А от кого б ви назвали?
- Ну, хоч би Коржа...
І яке було моє здивування, коли він, всміхнувшись, почав:
Ліс... ліс.. Скільки куль у тобі
Блудилося з непевним об кору черком?
Скільки повз тебе йшло людей у бій,
Не снідавши й не вечерявши...
Це були рядки з "Попелу трьох". Молодий прихильник "Нової генерації вважав цей журнал одним із кращих... Це був Арон Копштейн.
"Не було людини в полку, знайогомого з Копштейном, який не любив би його. - так згадує в книзі "Записки сапера" військовий письменник Борис Лихарєв. - Завжди усміхнений, діяльний, він подобався всім". Та занадто трагічною виявилася доля молодого талановитого поета...
Одцвітають соняшники,
Хилять жовті вінчики,
Одцвіта вже липа.
Серпень. Плодопад.
На світанку встане
Вся у сонці, дівчина,
Побіжить до моря
через щедрий сад.
Автор цих віршів - український поет Арон Копштейн, дуже тонкий лірик з пронизливим співчуттям до кожної травинки і всього живого. Ніжна, оптимістична музика чується навіть у назвах його поетичних збірок -«Розмова», «Джерела», «Держава сонця», «Синє море». Здається, що писала їх людина зі щасливим та радісним дитинством, обласкана батьками та життям. Насправді доля Копштейна була складною і трагічною.
Арон Копштейн народився 15 березня 1915 року в Херсоні в бідній єврейській сім'ї. Його батько - шкільний вчитель, помер від голоду в 1920, а слідом за ним і в тому ж році померла мати.
П'ятирічною дитиною він став безпритульним, потім потрапляє в дитячий будинок. В 15 років він вже працівник на Херсонському заводі. Тут, в заводській багатотиражці, і з'являються його перші вірші. В них - відчуття неповторності кожної прожитої миті:
І досі чітко я пригадую:
Ми поверталися бригадою,
Ми в ранок йшли-
назустріч дню,
Зоря буяла, як пожежа...
У тому ж 1930 р. Копштейн вперше приїжджає до Харкова на з'їзд письменників, а ще рік потому стає жителем цього міста і працює у міських газетах. Одна за одною виходять його книжки.
У 1937 р. Арон був призваний до Червоної Армії. Служив він у танковому дивізіоні на Дальньому Сході і працював військовим кореспондентом. Відвідавши Біробіджан, Копштейн оспівав його в поемі і віршах:
На карті землю обведи!
Сюди привозять поїзди
Живуче золото - людей
Уздрів
схвильованний єврей,
Зелений ліс, зелений лан -
Бірабіджан...
Навесні 1939 року Арон повертається на Україну і живе дуже напруженим творчим життям: пише вірші на українській мові, і на російській, блискуче перекладає з грузинської, вірменської, єврейської та білоруської. Дуже широко освічений, поет мав чудову пам'ять і міг годинами читати товаришам вірші інших поетів та свої, світову класику і авангард. Він був щасливий, оскільки його бажання зливались з обов'язком». Більш того: йому вдалося здійснити свою головну мрію: «...З'єднати снайпера влучність і голуба легкість, серце дитини і мужність бійця».
Чим більше мандрував і бачив поет, чим більше навчався і думав, тим сильніше він прославляв абсолютну свободу у взаємодіях між людьми різних національностей:
Тут кожен кожному свояк -
Єврей, нанаєць і козак,
Тут китаянка і єврей
Прийшли
до загсівських дверей...
Оточуючі любили цього щедрого і життєрадісного хлопця, завжди готового прийти на допомогу.
Посилання на джерела:
Копштейн Арон. Українська література
Копштейн Арон Йосипович (1915-1940) - поет, журналіст
http://krai.lib.kherson.ua/k2-peopl-1.htm
http://xn--n1abk0bi.xn--80afe9bwa.xn--p1ai/content/kopshteyn-aron-iosifovich
Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.