Арон Копштейн - украинский советский поэт, автор поэтических сборников. Во время советско-финской войны ушел на фронт добровольцем в составе 12 лыжного батальона, который был придан 155 сд. Подразделение, в котором воевал А.Копштейн, действовало в составе 659 сп 155 сд. Погиб в бою 4.03.1940 г. в районе южнее Мёхкё (Финляндия).Арон Йосипович Копштейн — український поет довоєнної доби

Олександр Корж "Про Михайля Семенка та "Нову генерацію":

До "Нової генерації" тягнувся літературний молодняк. Хочеться зупинитися на одному з прихильників цієї організації. Був це молодий поет років 17-18. Уже не пригадую, звідки він прибув: з Донбасу, чи з Одеси. Увесь чорний - в сажі та мазуті - їхав, очевидно, без білета, на тендері паровоза або на платформі з вугіллям. Блищали тільки великі розумні очі. Ошарпаний і схудлий, він справляв жалісливе враження.

Віктор Вер його запитав:

- Ти сьогодні що-небудь їв?

- Дурниці! - вигукнув хлопчина. - Два дні тому їв - все в порядку!

Та справа не в тому, що цей хлопчина міг не їсти днями і мати бадьорий настрій. Нас всіх здивувало те, що цей приблудний поет знав напам'ять всі кращі речі сучасних поетів, з російських Пастернака, Єсеніна, Маяковського, Асєєва, Сельвінського, багрицького, Тихонова, з українських - Тичини, Рильського, Семенка, Еллана, Сосюри, Бажана.

- Ну це все відомі імена. А от з менш відомих ви, чого доброго, й рядка не знаєте? - запитав я.

Схудлий поет ображено підвів на мене великі очі.

- А от кого б ви назвали?

- Ну, хоч би Коржа...

І яке було моє здивування, коли він, всміхнувшись, почав:

Ліс... ліс.. Скільки куль у тобі

Блудилося з непевним об кору черком?

Скільки повз тебе йшло людей у бій,

Не снідавши й не вечерявши...

Це були рядки з "Попелу трьох". Молодий прихильник "Нової генерації вважав цей журнал одним із кращих... Це був Арон Копштейн.

Арон Йосипович Копштейн (18 березня 1915, Очаків, Миколаївський повіт, Херсонська губернія - 4 березня 1940,Фінляндія) — український поет з Харкова

"Не було людини в полку, знайогомого з Копштейном, який не любив би його. - так згадує в книзі "Записки сапера" військовий письменник Борис Лихарєв. - Завжди усміхнений, діяльний, він подобався всім". Та занадто трагічною виявилася доля молодого талановитого поета...

* * *

Одцвітають соняшники,

Хилять жовті вінчики,

Одцвіта вже липа.

Серпень. Плодопад.

На світанку встане

Вся у сонці, дівчина,

Побіжить до моря

через щедрий сад.

Автор цих віршів - український поет Арон Копштейн, дуже тонкий лірик з пронизливим співчуттям до кожної травинки і всього живого. Ніжна, оптимістична музика чується навіть у назвах його поетичних збірок -«Розмова», «Джерела», «Держава сонця», «Синє море». Здається, що писала їх людина зі щасливим та радісним дитинством, обласкана батьками та життям. Насправді доля Копштейна була складною і трагічною.

Арон Копштейн народився 15 березня 1915 року в Херсоні в бідній єврейській сім'ї. Його батько - шкільний вчитель, помер від голоду в 1920, а слідом за ним і в тому ж році померла мати.

П'ятирічною дитиною він став безпритульним, потім потрапляє в дитячий будинок. В 15 років він вже працівник на Херсонському заводі. Тут, в заводській багатотиражці, і з'являються його перші вірші. В них - відчуття неповторності кожної прожитої миті:

І досі чітко я пригадую:

Ми поверталися бригадою,

Ми в ранок йшли-

назустріч дню,

Зоря буяла, як пожежа...

У тому ж 1930 р. Копштейн вперше приїжджає до Харкова на з'їзд письменників, а ще рік потому стає жителем цього міста і працює у міських газетах. Одна за одною виходять його книжки.

У 1937 р. Арон був призваний до Червоної Армії. Служив він у танковому дивізіоні на Дальньому Сході і працював військовим кореспондентом. Відвідавши Біробіджан, Копштейн оспівав його в поемі і віршах:

На карті землю обведи!

Сюди привозять поїзди

Живуче золото - людей

Уздрів

схвильованний єврей,

Зелений ліс, зелений лан -

Бірабіджан...

Навесні 1939 року Арон повертається на Україну і живе дуже напруженим творчим життям: пише вірші на українській мові, і на російській, блискуче перекладає з грузинської, вірменської, єврейської та білоруської. Дуже широко освічений, поет мав чудову пам'ять і міг годинами читати товаришам вірші інших поетів та свої, світову класику і авангард. Він був щасливий, оскільки його бажання зливались з обов'язком». Більш того: йому вдалося здійснити свою головну мрію: «...З'єднати снайпера влучність і голуба легкість, серце дитини і мужність бійця».

Чим більше мандрував і бачив поет, чим більше навчався і думав, тим сильніше він прославляв абсолютну свободу у взаємодіях між людьми різних національностей:

Тут кожен кожному свояк -

Єврей, нанаєць і козак,

Тут китаянка і єврей

Прийшли

до загсівських дверей...

Оточуючі любили цього щедрого і життєрадісного хлопця, завжди готового прийти на допомогу.

Посилання на джерела:

Копштейн Арон. Українська література

Копштейн Арон Йосипович (1915-1940) - поет, журналіст

http://krai.lib.kherson.ua/k2-peopl-1.htm

http://xn--n1abk0bi.xn--80afe9bwa.xn--p1ai/content/kopshteyn-aron-iosifovich

Кiлькiсть переглядiв: 884

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.