БРАТИ ПАРТОЛИ (ПАРТАЛИ)

Одна з головних вулиць нашого села, в минулому вулиця Шовкова, яка входила до 9 сотні, була перейменована в середині 80-х років 20 ст. на вул.Партолих (Парталих). З книги Улити Дейнеки «Згадки про минуле» ми дізналися, що «У Партоли було четверо дітей. Старшого звали Петро, молодший був Микола, дочка Марія і самий менший Сашко. Петро і Микола загинули героями у Вітчизняній війні».

Петро Микитович Партола. Фото 1941р.

Партола Петро Микитович народився в Огульцях в 1904 році, був членом ВКП(б). Петро Микитович Партола зустрів війну у званні майора, командира 295 стрілецького полку (СП) 183 стрілецької дивізії (СД).

183 стрілецька дивізія була сформована в серпні 1940 року з Латгальської та Земгальської дивізій Латвійської армії (після входження Латвії до складу СРСР). Дислокація – Гулбене. Дивізія входила до складу 24 територіального (Латиського) стрілецького корпусу Прибалтійського особливого військового округу.

Пізніше він стає командиром 285 СП тієї ж дивізії. Можливо, це пов’язано з великими втратами в особистому складі, а також із загибеллю в боях командира 285 СП капітана Васильєва. В такій ситуації командування могло піти на об’єднання полків, призначивши майора Партолу П.М. комнадиром «вільного» полку.

На початку вересня 1941 року 183 СД вела важкі захисні бої на межі Новгородської та Ленінградської областей. В одному з таких боїв 285 СП поніс важкі втрати, загинув майже весь штаб полку. Точне місце загибелі штабу та командира полку невідоме. Петро Микитович Партола пропав без вісти 10.09.1941 в районі с.Мелеча Ленінградської області (додаток 7).

В 2008 році в Новгородській області місцевими пошуковцями було випадково знайдено Бойовий стяг 285 СП. Його було знято з древка і ретельно підготовлене до таємного збереження, бо командування полку вважало на той момент ситуацію критичною. Зараз Бойовий стяг 285 СП передано до Музею історії оборони Ленінграду.

Партала Николай Никитович

Партола Микола Микитович народився в 1906 році в селі Огульці. Брав участь складі 155 дивізії в Радянсько-Фінській війні (1939-1940рр.), за мужність і відвагу нагороджений орденом Червоної зірки 17 жовтня 1940 року. На 22.06.1941 дивізія входила до складу 10 армії, але фактично знаходилася в розпорядженні командуючого Білоруським особовим військовим округом та розташовувалася в Барановичах. З початку бойових дій одержала наказ йти на з’єднання з 10 армією, але ввечері 23.06.1941 на марші в районі міста Слонім вступила в бій з передовими частинами генерала Гудеріана. Відійшовши за річку Щара, зайняла оборону та протягом 24 червня утримувала наступ німецько-фашистських військ на Слонім. Про ці події ми дізналися із спогадів Сандалова Л.М., генерал-полковника, начальника штабу 4-ї армії.

В кінці вересня 1941 року Партала М.М. воював у складі Брянського форонту. Після прориву Брянського фронту на початку жовтня 1941 року дивізія опинилася в оточенні в складі 13 армії фронту. Підрозділи 155 СД виходили з оточення в районі Негіно Суземського району Брянської області окремими групами. В цих боях, як свідчить Челябінський облвійськкомат «Батальонный комиссар Партала Николай Никитович – военный комиссар 659 стрелкового полка пропал без вести в октябре 1941 года».

Бойові дії 659 сп 155 сд в ході Радянсько-Фінської війни 1939-1940 рр. потрапили у 1941 році на сторінки літературного твору, автором якого був Борис Михайлович Лихарєв, який, как тепер стає зрозуміло, служив у РФВ саме в 659 сп 155 сд.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B8%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B5%D0%B2,_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Книга називається: "Записки сапера", видання 1941 року.

Вона не була широко відома і не асоціювалась з реальними подіями і персонажами (вважалось, що це більше літературний аніж документально-історичний твір), тому вона не потрапляла в поле зору "чистих" істориків. Крім того, вона була видана у Ленінграді в 1941 році, і тому не була широко відома і доступна (збереглось лише декілька екземплярів, переважно в Ленінградських бібліотеках).

Інтернет-адреса книги в оцифрованному вигляді:

http://нэб.рф/catalog/000200_000018_rc_2769718/

Тобто, по суті, це документальна книга про бойові дії саперного взводу і всього 659 сп 155 сд, написанна у вільній літературній манері, про існування якої (на жаль!!!) не знали навіть ветерани 155 сд.

Партала Олександр Микитович, їх молодший брат, після Великої Вітчизняної війни служив у Москві, звільнений у запас в званні підполковника.

Микита Партола з родиною. Довоєнне фото

В родині Микити Партали всі три сини – військові, два з них зникли без вісті в роки Великої Вітчизняної війни.

Марія Микитівна Партола - єдина донька в родині Микити Партоли. Займалась партійною роботою. Під час війни брала участь у бойових діях на Північно-Кавказькому напрямку фронту, за що була нагороджена медаллю "За оборону Кавказу" - її прізвище записано під номером 4071 на сайті архівної служби Республіки Північна Осетія. Після війни проживала і працювала в Києві, куди забрала свою матір. Потім переїхала в Москву до брата Олександра, який невдовзі помер. Похована - також у Москві. Сімейний архів фотографій зберігався у Марії Микитівни, але, на жаль, був втрачений після її смерті...

Вдячні односельці вирішили увіковічити пам’ять мужніх воїнів, назвавши вулицю, на якій мешкала їх родина, «вулиця Партолих».

Кiлькiсть переглядiв: 186

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.