Про голодомор з перших вуст

2013-11-23

Що діялось? Бур'ян, кору, солому

Місив слізьми многострадальний люд.

На чатах смерть стояла в кожнім домі.

Гнили мерці на лавах там і тут.

І це вже після «року перелому»,

Коли село «на вірну стало путь»...

Косили люд пухлини безбілкові.

О земле, знаю, ти була не в змозі.

Це рядки зі «Степової долі» – поеми нашого земляка-огульчанина Олександра Коржа. В його творчості тема голодомору стоїть окремо.

Проживаючи в Огульцях в 1932-33 роках, поет зі своїми односельцями пережив усі страхіття штучного голодомору, що вилилося потім в талановиту й гнівну «Степову долю» - єдиний документ української поезії, створений в ті роки в Україні. Поема розвінчує соціалістичний лад, викриває всі його пороки й фальші, розпо­відає про нечувані страждання нашого народу, який зазнав непоправних втрат.

23 листопада ми вшановуємо пам’ять всіх загиблих в ті жахливі роки українців.