Перегляд_фільму "Будинок СЛОВО"

2017-11-22

Редакція журналу ВСЕСВІТ, 1925р. Редакція журналу ВСЕСВІТ, 1925 р.

85 років тому в Харкові почалися події, що поклали початок такому явищу в нашій історії як "Розстріляне відродження"

«Я вам покажу, як романи писати!» - фраза, після якої лунає постріл, є постером до нового документального фільму «Будинок «Слово». Фільм - не лише про харківський будинок, який нагадує букву «С», коли поглянути на нього згори. Збудований 1930 року і заселений людьми слова. Проживали в ньому всім нам зараз відомі письменники, актори, режисери і поети - люди слова, їх і називали «слов’яни». Про їх трагічні долі і йде мова... Ось кілька їх імен, занесених на меморіальну дошку на цьому будинку: Наталя Забіла, Іван Багряний, Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Арон Копштейн, Майк Йогансен, Микола Куліш, Лесь Курбас, Микола Трублаїні, Остап Вишня, Павло Тичина, Володимир Сосюра… Всього 66 квартир… Та в 30-ті роки щось зловіще зчинилося з цим будинком, жителі 40 його квартир були арештовані НКВД… Ми зараз називаємо це лихо «репресії». Вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ – «дом предварительного заключения».

Цей кінофільм був створений за ініціативи Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради України, Міністерства інформаційної політики України режисером Тарасом Томенком.

Фільм номінований на звання «Найкращий документальний фільм» на 33-му Міжнародному Варшавському кінофестивалі, у рамках якого відбулася світова прем’єра 17жовтня 2017року.

Кінострічка з’явилась у 80-у річницю масових розстрілів, фізичного знищення українських діячів культури та мистецтва, які були засуджені за сфабрикованими обвинуваченнями.

Вона, безперечно, увійде в історію української кінематографії як одна з найкращих робіт, присвячених представникам українського «Розстріляного відродження».

Наш земляк, Олександр Корж присвятив такий вірш своєму другу і соратнику Миколі Хвильовому в день його смерті:

СМЕРТЬ ХВИЛЬОВОГО Шуміти=

І знову квіти, і бджола

Над ними радо загула.

Мене ж не радують вони

Цієї смертної весни.

Цвітіння їхнє мов не те,

Мов все спаплюжено святе.

В моїх очах огонь потух,

i ніби серцем я оглух.

Вже не хвилює перший крик

Тієї іволги з осик.

Дрозда почую: «чак-чак-чак»,

Та розумію: жах, жах, жах...

O порожнеча, самота!

З тобою сталось що, життя?

А чи ж давно я так радів,

Сміявся, полум'ям горів?

Любив і землю, і людей,

І крик з грудей летів: а гей!

Остило все. Душа німа.

Був Хвильовий - і от нема!

Однак молитися тому,

Хто держить небуття і тьму

Не хочу. Я за те, щоб жить.

До дна гіркоту буду пить.

13.V.1933

Олександр Юхимович Корж - поет, письменник, гравер, наш земляк, свої перші літературні успіхи (1920-1933рр.) зробив поряд з цими людьми, багато з яих пізніше оселилися в будинку "Слово"... скорботному будинку... Детальніше про Коржа О.Ю. можна прочитати на сторінці сайту Огульцівської школи на сторінці, присвяченій Коржу Олександру Юхимовичу. Там же є посилання на його спогади про його літературне життя у Харкові

Кiлькiсть переглядiв: 21

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.