2017-11-22
Редакція журналу ВСЕСВІТ, 1925 р.85 років тому в Харкові почалися події, що поклали початок такому явищу в нашій історії як "Розстріляне відродження"
«Я вам покажу, як романи писати!» - фраза, після якої лунає постріл, є постером до нового документального фільму «Будинок «Слово». Фільм - не лише про харківський будинок, який нагадує букву «С», коли поглянути на нього згори. Збудований 1930 року і заселений людьми слова. Проживали в ньому всім нам зараз відомі письменники, актори, режисери і поети - люди слова, їх і називали «слов’яни». Про їх трагічні долі і йде мова... Ось кілька їх імен, занесених на меморіальну дошку на цьому будинку: Наталя Забіла, Іван Багряний, Микола Хвильовий, Юрій Яновський, Арон Копштейн, Майк Йогансен, Микола Куліш, Лесь Курбас, Микола Трублаїні, Остап Вишня, Павло Тичина, Володимир Сосюра… Всього 66 квартир… Та в 30-ті роки щось зловіще зчинилося з цим будинком, жителі 40 його квартир були арештовані НКВД… Ми зараз називаємо це лихо «репресії». Вже за кілька років цей будинок називали «Крематорій» або ДПЗ – «дом предварительного заключения».
Цей кінофільм був створений за ініціативи Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики Верховної Ради України, Міністерства інформаційної політики України режисером Тарасом Томенком.
Фільм номінований на звання «Найкращий документальний фільм» на 33-му Міжнародному Варшавському кінофестивалі, у рамках якого відбулася світова прем’єра 17жовтня 2017року.
Кінострічка з’явилась у 80-у річницю масових розстрілів, фізичного знищення українських діячів культури та мистецтва, які були засуджені за сфабрикованими обвинуваченнями.
Вона, безперечно, увійде в історію української кінематографії як одна з найкращих робіт, присвячених представникам українського «Розстріляного відродження».
Наш земляк, Олександр Корж присвятив такий вірш своєму другу і соратнику Миколі Хвильовому в день його смерті:
СМЕРТЬ ХВИЛЬОВОГО
І знову квіти, і бджола
Над ними радо загула.
Мене ж не радують вони
Цієї смертної весни.
Цвітіння їхнє мов не те,
Мов все спаплюжено святе.
В моїх очах огонь потух,
i ніби серцем я оглух.
Вже не хвилює перший крик
Тієї іволги з осик.
Дрозда почую: «чак-чак-чак»,
Та розумію: жах, жах, жах...
O порожнеча, самота!
З тобою сталось що, життя?
А чи ж давно я так радів,
Сміявся, полум'ям горів?
Любив і землю, і людей,
І крик з грудей летів: а гей!
Остило все. Душа німа.
Був Хвильовий - і от нема!
Однак молитися тому,
Хто держить небуття і тьму
Не хочу. Я за те, щоб жить.
До дна гіркоту буду пить.
13.V.1933
Олександр Юхимович Корж - поет, письменник, гравер, наш земляк, свої перші літературні успіхи (1920-1933рр.) зробив поряд з цими людьми, багато з яих пізніше оселилися в будинку "Слово"... скорботному будинку... Детальніше про Коржа О.Ю. можна прочитати на сторінці сайту Огульцівської школи на сторінці, присвяченій Коржу Олександру Юхимовичу. Там же є посилання на його спогади про його літературне життя у Харкові
Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.